Ти ще спробуй вступити!

Як кажуть, «на власній шкірі» відчула радощі та жахи вступної кампанії 2012 року в Україні. Документи подавала у трьох досить великих містах-обласних центрах нашої держави: Дніпропетровську, Львові та Києві. Щодо Києва, то все організовано досить добре та зручно. Факультети та інститути КНУ розміщені по різних корпусах, черг немає, все робиться швидко і без проблем. Інформацію про абітурієнта одразу заносять до бази даних на комп’ютері. Теж саме можна сказати і про Київський Лінгвістичний Університет, хоча черги там є, але невеликі. Львівський національний Університет (ЛНУ)приймав абітурієнтів трохи з більшими чергами. Та й кажуть, що до Львову в цьому році «напливає» навіть більше потенційних студентів, ніж до столиці. Але тут також все комп’ютеризовано і систематизовано. А якщо взяти окремо факультет журналістики, то саме у Львові сюди найсерйозніший творчий конкур: у два тури. Спочатку абітурієнт має принести свої друковані роботи, а вже потім писати творчу роботу на місці без підготовки. Що стосується Києва та Дніпропетровська, то тут обмежилися лише написанням роботи на місці.

А взагалі, Дніпропетровськ і вступна кампанія в ДНУ – то страшна історія. Якщо у Києві та Львові я за 2-3 години подавала документи у 2 ВУЗи на 2-3 факультети в кожен, то на те, щоб подати ті бумажки в один Дніпропетровський національний на 2 факультети, в мене пішло 3 повних робочих дні! Черги. То окрема історія. Люди займали черги з двох-трьох годин ранку! Деякі – з шести годин вечора попереднього дня. Товпа під «Універом» кожного дня була така, що ніде було яблуку впасти. Об’їздивши інші міста, можна було б подумати, що найбільше вступників у Дніпропетровську, але це далеко не так. Тож, черги. Спочатку слід відстояти чергу, щоб зайняти чергу до входу в університет. Потім відстояти у духоті в натовпі перед дверима години 2-3, щоб почути свій 932-ий номер і нарешті зайти. Але,чекайте! Зайти ще не так і просто! З цими шаленими чергами люди просто перетворюються на скажених звірів! Справненькі мамаші ринуться до дверей, відштовхуючи усіх заради забезпечення проходу своїй дитині. Одна дівчинка впала, вронивши документи. Їх затоптали під ногами. Страшенно плакала. Один татко дрався з охоронцем. Інша дівчинка в духоті і тисняві втратила свідомість. І ось, коли заходиш до будівлі, здається, що все позаду. Але де там! Ще маєш вистояти 4-годинну чергу до обраного факультету, а о шостій годині вийде жіночка, що скаже: «Сьогодні вже е приймаємо.»

І ніяких комп’ютерів! Воно і не дивно, що минулого року одну дівчину з досить високими балами не взяли лише через те, що не помітили її у списках.

Отака-от весела вступна кампанія 2012 в Україні. Хоч кіно знімай.

Наталія Крицкова