Збережемо нашу планету,щоб вона зберегла нас

   Блискуча спинка, допитливi великi очi i плавне ворушіння хвоста у воді... Вже завтра цього не стане. Завтра уся риба з іншими живими істотами помре. У море знов пролили нафту...

   Така вже природа людини: ми завжди намагаємося полегшити собі життя. Для цього і створюємо фабрики, заводи, атомні електростанції, будуємо автомобілі. Та усе це завдає великої шкоди нашій планеті. Наша "рідна ненька" страждає від безвідповідальності і невміння користуватися здоровим глуздом. Саме тому і стаються катастрофи, що без контролю знищують усі сфери Землі. Ми так сильно піклувалися про себе, що занапастили себе вимиранню.

   Люди зруйнували атмосферу, зробили дірки в озоновому шарі, перетворили нашу планету на смітник і "змусили вимирати" багато видів тварин і рослин. І тепер ми живемо під загрозою.

   Ми неодмінно повинні це змінити! Молодь, яка кричить, що переїде жити у екологічно-чисті райони, повинна, хоча б, припинити кидати сміття на дорогу. А ще, курці мають кинути цю шкідливу і безглузду звичку, адже вона не несе їм ніякої користі, а повітрю і іншим людям завдає  великих втрат.

   Ми більше замислюємося над тим, щоб купити нову пральну машинку, або, щоб вистачило грошей на бензин. Та кому буде усе це потрібно, якщо завтра ми всі загинемо через чергову екологічну катастрофу? В першу чергу ми маємо думати про те, як зберегти нашу планету. І якщо вже байдуже, де будуть жити наші діти, і чи будуть вони ходити вулицями у захисних костюмах і масках, то подумаємо про себе і про всі ті смертельні хвороби, яких можна було б уникнути.

   Є одна хвороба, яка замінила б майже все. І було б добре, якби всі мешканці нашої планети захворіли на неї. Це - екоманія. Зовсім здорові люди влаштовували б суботники, берегли чистоту довкілля, встановлювали очисники на заводах і слідкували за справністю усіх приладів. Все було б добре. Хоча, у кореспондентів би поменшало роботи. Адже, не було б потреби розповідати про численні  вибухи на заводах, екологічні катастрофи та смертельні хвороби.

   Скільки б ми не прибирали, а ,все ж таки, якщо постійно смітити, уся праця залишиться на одному місці. Ми повинні нарешті “вилізти із смітників” і користуватися кредо: ”чисто не там, де прибирають, а там ,де не смітять”.

    Я люблю життя і той світ,у якому живу. Саме тому,я не хочу,щоб люди повільно,але впевнено,знищували його.Чистота довколо нас-у наших руках.І саме моє покоління повинне це змінити,бо ми піклуємося про подальше життя планети,а особливо-свого народу! Тому, наш вибір-чисте довкілля!

Крицкова Наталія

(фото зроблені мною у місті Дніпропетровськ)